Ось, наприклад, Papukajan Zagulan Polku, тобто Провулок Папуги Загули.
Папуга Загула був цілком справжнім: жив собі без клопоту на цій вулиці в особняку пані Манефи (Мані) Мултановської на березі річки Vantaanjoki.
Манефу всі називали капітаншею -(kapteeniska) – бо, приїхавши до Гельсінкі незрозуміло звідки у 1920 х, вона представилася вдовою капітана. Мултановська була вродливою, багатою й життєрадісною. Вона погано говорила фінською, хоча прожила в Гельсінкі 30 років, тож ніхто достеменно не знав подробиць її минулого.
Папуга ж, навпаки, фінською говорив чудово, хоч переважно лаявся. Господарський пес Нансі побоювався папугу і слухався його більше, ніж саму Манефу. Кажуть, папугу поховано в срібній коробці на ділянці колишнього особняка Мултановської.
Капітанша добре зналася на ексцентриці: виїжджала у світ у кареті, запряженій чотирма білосніжними кіньми, тримала ведмедя як домашню тварину, а щойно що — стріляла з дробовика, який на ніч ставила біля ліжка. Стріляла, до речі, віртуозно — навіть виграла породистого коня на змаганнях зі стрільби. Парфуми Манефа купувала лише в Стокманні, а цукерки — тільки у Фацері.
Мабуть, на батьківщині на неї не чекали. Якось вона натрапила в газеті на власний некролог, але просто розсміялася й влаштувала свято. Манефа часто організовувала гучні вечірки з грамофоном. Сусіди із заздрістю зазирали через паркан, але гості спілкувалися польською та російською, тож фіни залишалися осторонь.
Можливо, тому ім’я папуги увічнено, а ім’я капітанші — ні. Але її пам’ятають у Гельсінкі: пагорб, де стояв розкішний особняк Мултановської, нині називається Капітанським. Особняка давно немає, зате є милі таунхауси, один навіть продається. Сподіваюся, не той, під яким поховано папугу.
